📢Вплив змін клімату на сільське господарство в першу чергу зашкодить традиційним «житницям», в тому числі Україні
Добре відомий й очевидний факт, що зміни клімату впливають на розвиток сільського господарства. Проте дослідження на цю тему переважно стосувалися окремих аспектів цього впливу, окремих культур або окремих регіонів.

📜У першій половині 2025 року вийшли два великі дослідження, які є спробою подати більш холістичну картину цього взаємозв’язку. Обидві праці охоплюють декілька базових сільськогосподарських культур і різні географічні регіони. Обидві праці зосереджують увагу виключно на калорійних аспектах врожайности, не торкаючись питання поживного вмісту культур. При цьому перша праця показує, як зміни клімату в останні 50 років вплинули на врожаї (історичний аспект), а друга праця намагається передбачити, як ці врожаї виглядатимуть в 2050 і 2100 роках на основі різних кліматичних сценаріїв (прогностичний аспект). Ще один важливий нюанс: в обох працях враховані кліматично адаптаційні заходи фермерів; в першому випадку по факту, в другому випадку з їхнім обов’язковим врахуванням у моделях.

💻Розглянемо ці два дослідження спершу по різних с/г культурах, а потім по регіонах, зокрема застосовно до України.
В «історичному» дослідженні за 1974-2023 роки під заголовком «Півстоліття кліматичних змін в крупних сільськогосподарських регіонах: тренди, впливи і несподіванки» були розглянуті пшениця, кукурудза, рис, соя і ячмінь. Результати: зміни клімату, які тут характеризуються як зміни в температурі, опадах і дефіциті тиску атмосферної водяної пари, спричинили скорочення врожаїв ячменю на 12,5%, пшениці на 10%, сої на 5%, кукурудзи на 4,2%, рису на 1%. Іншими словами, якби не було змін клімату, то показники врожайности згаданих культур були би вищими на вищезазначені процентні пункти. Разом з тим, вчені зробили поправку на збільшений вміст СО2 в атмосфері, який сприяє росту рослин через процес фертилізації і тому частково компенсував втрати по всіх культурах, крім кукурудзи. Відтак, по сої і рису отримуємо навіть збільшення врожаїв на 4,7% і 5,5% відповідно, а загальний підсумок по всіх п’яти культурах з урахуванням і змін клімату, і збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері дає втрату врожаїв на рівні лише -1,2%. Водночас слід пам’ятати, що реальні врожаї ніхто ніде не рахував; історичний аспект цього дослідження полягає в тому, що в ньому враховані реальні історичні дані по клімату, а не по врожаях.
Далі, загальний висновок по регіонах: за останні 50 років у всіх без винятку проаналізованих регіонах, окрім сталого тренду зростання температур, також спостерігалося інтенсивне атмосферне «висушування» (“atmospheric drying”), тобто зростання дефіциту тиску водяної пари навіть при незначних змінах загальної кількости опадів. Це вельми важливий тренд для врахування на майбутнє.

📍Певною несподіванкою стало переоцінювання негативних кліматичних трендів для Північної Америки (США) – насправді цей континент наразі оминули найгірші кліматичні сценарії, і недооцінювання несприятливих трендів для інших територій з відносно помірним кліматом. Зокрема, для регіону ЦСЕ, включно з Україною, за останні півстоліття реальні показники вищих температур, менших опадів і дефіциту тиску водяної пари склали по факту значно гіршу картину, ніж передбачалося в тодішніх моделях. Це теж важливо усвідомлювати при розгляді проєкцій на майбутнє.
Конкретно по Україні містяться дані по трьох культурах з використанням двох моделей: пшениця – втрати 12-13%, кукурудза – втрати 13-19%, ячмінь – збільшення врожаїв на 8-10%.
Так чи інакше, тренд глобального потепління однозначний: навіть найпрохолодніший сьогодні с/г сезон є по факту теплішим, ніж найтепліший с/г сезон 50 років тому.
В той час, як перше дослідження мало емпіричні дані у вигляді історично зафіксованих кліматичних показників, то друге дослідження під заголовком «Вплив змін клімату на глобальне сільське господарство з урахуванням заходів по адаптації» спирається на теоретичні моделі. Його беззаперечною заслугою є широка репрезентативність. Аналіз тривав сім років і охопив 12658 адміністративних одиниць в 54 країнах світу (дві третини глобального виробництва продовольства) по шести базових культурах: кукурудза, соя, рис, пшениця озимих і ярих сортів, касава і сорго – в різних кліматичних зонах і соціо-економічних контекстах. Розглядалися два сценарії глобального потепління – помірний і найгірший, тобто за середніх і найбільших обсягів викидів парникових газів згідно з моделями Міжурядової групи експертів ООН (IPCC), що означало би підвищення середньої глобальної температури до 2100 року на 3°С або на 5°С.

📑Важливо, що дослідження враховує різні адаптаційні практики для збереження або підвищення врожайности, зокрема ротацію культур, зміщення періоду засіву залежно від очікуваних температур та опадів, активне використання ранньоврожайних культур з метою уникнення періоду найсильнішої спеки, сучасні системи іригації, тощо.
Прогностичні результати врожаїв по культурах на кінець 21-го століття за найгіршого кліматичного сценарію: кукурудза від +10% у високих північних широтах до -40% деінде; соя від +20% в Амазонці до -50% в США; пшениця від -15% до -40% залежно від регіону; сорго від +28% в Европі до -40% в Північній Америці; касава -40% в Африці; рис без змін в Азії, -50% в інших регіонах.
Дані конкретно по Україні не збиралися; дані з 54 країн були екстрапольовані на решту світу. Судячи по наявних картах-схемах, для України теоретично втрати по кукурудзі і сої складуть приблизно до 25%, по пшениці і рису до 50%, по сорго (просо) збільшення врожаїв приблизно на 25%, по касаві даних немає.

🌾В дослідженні підраховано, що до кінця століття буде втрата по 121 калорій на людину на день (4,4% від норми) на кожен 1 градус потепління.
50% регіонів з помірними середніми температурами, до яких належить і Україна, зазнають найбільших в процентному відношенні втрат врожаїв. Це пояснюється тим, що в нині гарячих регіонах рослини вже адаптувалися до екстремальних умов, і незначне підвищення температури їм сильно не зашкодить; в нині прохолодних регіонах майбутнє потепління на декілька градусів сприятиме збільшенню врожаїв; найбільше ж постраждають якраз ті регіони, в яких сьогодні ще спостерігаються цілком сприятливі умови для флори, але через потепління на декілька градусів ці умови стануть для них різко несприятливими.

⛳️Втрати врожаїв становитимуть 28% в найбідніших регіонах, 18% – в регіонах з середнім достатком населення і 41% в найбагатших регіонах, тому що території проживання останніх найменш адаптовані до екстремальних кліматичних умов.
Висновки:

1. Абсолютні показники по врожаях ряду базових культур від очікуваних в майбутньому змін клімату виглядають дуже різними і тому неоднозначними – від +30% до -50%. Вони сильно залежать від кліматичних умов конкретного регіону, передусім наявности вологи. Тим паче коли йдеться про тривалий відтинок часу аж до кінця століття.
   Разом з тим, майбутні втрати очікуються на рівні значно вищому, ніж зафіксовані втрати за минулі 50 років, тобто лінійні зміни клімату чинять нелінійний і переважно негативний ефект на агровиробництво.
2. Навіть переведення життєво важливих харчових потреб у суто калорійне вираження, при підвищенні середньої глобальної температури на 3-5°С, призведе до втрати 420-600 калорій на день, що при денній нормі в середньому 2200 кілокалорій на дорослу людину становить 19-27%; і ця цифра вже виглядає доволі вагомою. Тобто навіть такі дуже недосконалі параметри як врожайність агропродукції і калорійність їжі (без врахування нутритивної поживности для оптимального здоров’я), якими люблять оперувати сучасні сільське господарство і медицина, показують доволі плачевні результати. Ця врожайність, як ми знаємо, нині досягається виключно за рахунок застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів і використання великих обсягів прісної води. Тобто навіть найсучасніші агротехнічні методи вже не зможуть гарантувати фермеру стабільні врожаї.
3. У прогностичному дослідженні невиправдано стверджується, що будь-яке наступне підвищення температури на 1°С матиме непрямим наслідком втрату 120 ккал на одну особу на день. Видно, що цей висновок зроблено на основі законів статистики, а не біології. Відомо, що кожна індивідуальна рослина має свій унікальний діапазон температур, вологости та инших важливих для її онтогенези параметрів, поза межами якого відбудеться різкий обвал врожайности і навіть постане питання про її здатність до росту і репродукції в нових кліматичних умовах. Це особливо справедливо для насіння, яке просто перестає формуватися при перетині згаданих меж. Тому логічно припустити, що кожне наступне підвищення температури на 1°С може насправді давати прогресивно негативний ефект на врожайність аж до повної втрати всіх його обсягів.
4. Враховуючи той факт, що Україна потенційно потрапляє в зону підвищеного ризику, коли втрати врожаїв внаслідок змін клімату можуть бути дуже відчутними, доцільно ухвалити такі рішення.

🔆Агрономічне рішення: При плануванні подальшої сільськогосподарської діяльности пріоритетно спиратися на принцип стійкости, адаптивности, виживання й генетичного багатства сортів та мікроорганізмів в рослинах і ґрунтах, а не врожайности (Resilience, not Yield). Адже навіть при максимальному застосуванні всіх адаптаційних практик врожайність сучасних сортів і гібридів продовжує невпинно падати. Якщо не буде виживання, то не буде й ніякої врожайности. Відтак, селекцію насіння теж слід проводити, виходячи з потреб пристосування до локальних/регіональних умов, а від деяких культур, які нежиттєздатні без великих доз inputs, повністю відмовитися.

📑Нутритивне рішення: Обмежити нині переважне вирощування в Україні так званих товарних сільськогосподарських культур, на кшталт зернових та олійних. Українці не їдять щодня пшеницю, сою чи кукурудзу, запиваючи їх соняшниковою і рапсовою оліями. Натомість пріоритетно розвивати якісне органічне овочівництво, садівництво і тваринництво.

​🔴Економічне рішення: Припинити вестися на мантру міжнародних агроіндустріальних корпорацій про те, що Україна зобов’язана «годувати світ». Це пустопорожнє гасло використовується для виправдання їхнього ненаситного прагнення продовжувати затруювати українські ґрунти і води заради максимізації виручки. Натомість необхідно вести таку політику, в якій наголос буде на тому, яку їжу хочемо мати для своїх громадян, а не яке сільське господарство хочемо мати для зовнішньої торгівлі.

🔱Політичне рішення: Не продавати українські сільськогосподарські товари тим країнам, які не засуджують агресію рф проти України, особливо коли вони сильно залежать від наших поставок