Сьогодні Президент України підписав Закон № 4536 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення” та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства». Документ вносить зміни до податкового та митного законодавства і передбачає запровадження експортних мит на насіння сої та ріпаку. Закон чекає на офіційне опублікування та набере чинності з 01 жовтня 2025 року.

📄 Що передбачено законом?

• До 1 січня 2030 року діятиме вивізне мито у розмірі 10% на експорт насіння сої та ріпаку.
• Починаючи з 2030 року, ставка щорічно зменшуватиметься на 1% — до 5%.
• Власновирощена продукція звільняється від сплати мит.

📊Логіка уряду: переробка замість сировини

Головна мета змін — зупинити безконтрольне вивезення сировини та створити стимули для розвитку внутрішньої переробки. Кабінет Міністрів очікує, що українські заводи почнуть виробляти більше рослинних олій, шроту та іншої продукції з доданою вартістю, а агросектор отримає нові робочі місця та інвестиції.

📣 Реакція ринку: підтримка чи тривога?

Запровадження мит вже викликало гостру дискусію серед учасників ринку.

• Трейдери та експортери говорять про ризики: зменшення прибутковості, втрату частини маржі, ймовірне зниження інтересу іноземних покупців до української сировини.
• Переробні підприємства, навпаки, бачать у цьому новий шанс: дешевша сировина, зростання виробництва, формування внутрішнього ринку продуктів переробки.

❗️Хто виграє, а хто програє?

Аграрії — перші під ударом. Більшість виробників сої та ріпаку орієнтувалися на швидкий продаж сировини трейдерам без інвестицій у власну переробку. Нові мита фактично змушують їх або шукати нові шляхи реалізації, або виходити самостійно на експорт, або працювати з меншим прибутком. Для фермерів, які звикли планувати експортні контракти заздалегідь, зміна правил у розпал сезону стає неприємним фінансовим шоком.

Переробники отримують перевагу. Доступ до дешевшої сировини дає змогу заводам наростити виробництво, збільшити рентабельність та розширити експорт готової продукції. Це цілком відповідає державній стратегії, але створює нерівний старт для малих та середніх господарств, які не мають ресурсів для власних переробних потужностей.

🌾Чи стане це «українським проривом»?

Теоретично — так. Якщо держава не обмежиться лише митами, а забезпечить доступні кредити, інвестує у логістику та підтримку переробних підприємств, то через кілька років Україна зможе експортувати не просто насіння, а олію, шрот та інші продукти з високою доданою вартістю.

Практично ж — ризики високі. Без реальної програми підтримки фермерів мита можуть перетворитися не на інструмент розвитку, а на податковий тягар, який знизить рентабельність виробництва та змусить дрібних аграріїв скорочувати посіви сої та ріпаку.

🔴ОЦІНКА
Закон № 4536 — крок у правильному напрямку на стратегічному рівні, але його тактична реалізація болісна. Україна має перестати бути лише «сировинним придатком», однак робити це варто не через удар по аграріях, а через системну підтримку виробників і стимулювання інвестицій у переробку. Інакше ми ризикуємо отримати падіння експорту та невдоволення фермерів — без гарантованого розвитку промисловості.

Сьогодні ми спостерігаємо початок нового періоду для агросектору: від вільного експорту сировини — до контрольованого ринку із пріоритетом внутрішньої переробки. Чи стане це історією успіху чи новим викликом — залежить від того, чи готова держава підставити плече тим, кого вона сама змушує змінювати правила гри.