Учора я мала особливий вечір. Разом із моєю донькою та матусею ми відвідали допрем’єрний показ документального фільму «Хлібний капітан України». І знаєте, це був не просто перегляд кіно — це була зустріч із нашою історією, з людиною, яка зуміла змінити обличчя українського агросектору, із прикладом сили мрії та характеру.

На екрані ожив образ Олексія Опанасовича Вадатурського — Героя України, Людини, яка своїм життям довела, що любов до землі може стати фундаментом економічної незалежності країни. Мене вразило, як уважно й щиро творці фільму показали його шлях: не лише успіхи, але й боротьбу, втрати, його незламність у найважчі часи.

Особливо торкнув момент, коли режисер показав родину Вадатурських — адже за кожною великою справою стоїть сила родини. В очах сина Андрія — та сама рішучість, той самий погляд, який колись запалював людей Олексій Опанасович. Він гідно продовжує справу батька, тримаючи на своїх плечах не лише бізнес, а й велику місію — годувати Україну та тримати її аграрний фронт.

Коли сидиш у залі поруч зі своєю дитиною, розумієш, наскільки важливо показувати такі приклади. Щоб вона знала — майбутнє країни будується людьми, які не зраджують своїм мріям і цінностям. Щоб вона бачила, що за великими компаніями стоять не лише технології, а справжні українські родини, які працюють із любов’ю до своєї землі.
Цей фільм — нагадування нам усім, що сила України — у таких особистостях і в таких родинах. Коли дивишся в очі сина — розумієш, що їхня віра в Україну сильніша за будь-які виклики.

Виходячи з кінотеатру, я відчувала гордість і вдячність. Гордість за те, що в нашій країні є такі приклади. Вдячність за те, що ми мали змогу торкнутися цієї історії разом — трьома поколіннями нашої сім’ї. І віру — що з такими людьми майбутнє України буде сильним, а наш хліб завжди буде символом свободи.

З повагою, Алла Стоянова